1. Рідк. Те саме, що приключатися — траплятися, відбуватися (про події, явища).
2. Заст. Причиняти, спричиняти (нещастя, лихо тощо).
приключати
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: дієслово () |
Древослів
Словник Української Мови
Словник Української Мови
Буква
1. Рідк. Те саме, що приключатися — траплятися, відбуватися (про події, явища).
2. Заст. Причиняти, спричиняти (нещастя, лихо тощо).
Відсутні