приклацування

1. Власна назва українського народного танцю, який виконується в парі, характеризується чітким ритмічним вистукуванням (притоптуванням) і клацанням каблуками, а також мелодії, під яку цей танець виконується.

2. (у переносному значенні) Дія за значенням дієслова «приклацувати»; швидкий, ритмічний рух, схожий на танець, або звук, що нагадує клацання.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |