1. Який сприятливо ставиться до когось, чогось; доброзичливий, дружній.
2. Який виявляє симпатію, любов до когось; закоханий.
3. (заст.) Який має нахил, похилий; схильний.
прихильний
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Олелько — безстрашний, ніколи ні перед ким не хилився, нікому не догоджав, хіба що трохи гетьману — вчив його їздити верхи, вчив козацького ремесла, й гетьман прихильний до свого стременного, сам не знає чому, може, через те, що йому бачить не дано того, що дано Олелькові, а може, за його легку вдачу. Вчора, коли гетьман недбало кинув на засланий обрусом стіл булаву, Олелько казав: “Ціну має тільки те, чого людина не має, а те, що вона має, втрачає ціну”.
— Франко Іван, “Мойсей”
Приклад 2:
Герой був такий… Патрокл: i Трою воював, i багато совершив дiл славних… Так i я, iменем його названий, повсєгда був прихильний до геройських дiл. — I совершали?
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”
Частина мови: прикментик () |