Словник Української Мови
Буква
1. Місце, захищене від вітру, дощів або інших несприятливих природних явищ; укриття, захисток.
2. Переносно: захист, опіка, підтримка з боку когось; те, що дає відчуття безпеки.
3. У географії: схил гори або пагорба, звернений у певному напрямку (наприклад, північне прихилля).
Приклад 1:
Під такі хвилини він почував себе якось дуже любо, і в душу його, як дивився він на гарні очі та оксамитні вії Зоїні, находило якесь ніжне прихилля до неї; потім, виконавши свою місію і переклавши чужі слова, він знов усувавсь набік. Од себе особисто, з власної ініціативи, Лаговський ніколи не сказав Зої жодного жарту, жодного комплімента, коли не лічити одного випадку, мабуть, чи не за день перед тим, як Зоя була од’їхала з Туапсе.
— Тютюнник Григорій, “Вир”