1. Віддати розпорядження, наказ, веління, що вимагає беззаперечного виконання.
2. (заст. та діал.) Доручити, наказати зробити щось, доручити чиюсь опіку.
3. (перен., розм.) Спричинити, зробити так, щоб щось сталося (часто про долю, випадок).
приказати
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Приказати — підтвердити. П р и м і с т я — притулок.
— Зеров Микола, “Камена”
Частина мови: t.d. () |