пригвинчений

1. Дієприкметник пасивного стану минулого часу від дієслова “пригвинтити“: такий, що закріплений гвинтами, прикручений гвинтами до чогось.

2. У переносному значенні: такий, що міцно закріплений, прив’язаний або прикутий до певного місця, становища, обставин; нерухомий.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: прикментик () |