пригвинчений
[prɪɦʋɪnt͡ʃɛnɪj] Прикметник
Буква:П
Значення
-
Дієприкметник пасивного стану минулого часу від дієслова “пригвинтити“: такий, що закріплений гвинтами, прикручений гвинтами до чогось.
-
У переносному значенні: такий, що міцно закріплений, прив’язаний або прикутий до певного місця, становища, обставин; нерухомий.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. пригвинчений, р. пригвинченого, д. пригвинченому, з. пригвинченого, о. пригвинченим, м. пригвинченім