1. Зігнути, нахилити щось донизу, притиснути до чогось.
2. Примусити когось схилитися, нахилитися; переносно — підкорити, приборкати.
3. (у розмовному вживанні) Прийти, зайти кудись на короткий час, ненадовго.
пригнути
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Її несложно усвоїть: всігда тусуйся в центрі, шоб побільше мозолити людям глаза, зиркай на всі сторо ни і будь готовий пригнути не тіки в світле будуще, но і отшатнуцця вижидатільно в засаду. Шо більше клєток перед тобою — то більше шансів не облажацця.
— Невідомий автор, “020 Brinikh Mikhailo Shakhmati Dlia Dibiliv”
Приклад 2:
— якогось iншого, до млостi тривожного збудження — мов перед операцiєю або екзаменом: щось iз гулом клубилося, насуваючись на неї, щось необорне, темне й грiзне, щось самочинне i тому справжнє, ще можна було ухилитись, пригнути голову, i хай би пронеслося мимо, але в нiй не було страху, була — уже ввiмкнена, пiднесено‑пружна готовнiсть негайно рвонути назустрiч життю, скоро тiльки воно само припускає з засидженого мiсця: справжнє — нагода рiдкiсна, це те, що бiльше за тебе, до чого мусиш доростати, виплигуючи зi шкiри, скидаючи її позад себе, сiм шкiр, дев’ять шкiр, аби тiльки не зупинятись! — добро, приймаю, очi в очi!
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”
Частина мови: дієслово () |