пригінчий
[prɪɦint͡ʃɪj] Прикметник
Буква:П
Значення
-
(історичне) Представник козацької верстви в Гетьманщині XVI–XVIII століть, який не мав власного господарства та наймався на роботу до заможних козаків (господарів) або міщан, часто виконуючи пастуські обов’язки; наймит-пастух у козацькому господарстві.
-
(заст., регіональне) Той, хто приганяє (припікає) худобу на пасовище або приглядає за нею; пастух, чобанин.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. пригінчий, р. пригінчого, д. пригінчому, з. пригінчого, о. пригінчим, м. пригінчім