Словник Української Мови
Буква
1. Натиснути на щось або когось зверху, притиснути з силою, обмеживши рух або здавлюючи.
2. Переносно: пригнітити психологічно, створити відчуття тягаря, несвободи.
3. Розм. Вбити, умертвити (часто про комах, гризунів).
4. Розм. Приспати, змусити задрімати (про важкість у тілі, сон).
Приклад 1:
), — по сутi, то було не що як вiйна — вiйна, в якiй не може бути переможцiв, бо, вичерпавши всi засоби домогтися свого (придавити колiном, упхати в люлю, “вона в нас iще зовсiм дитина”, хотiлося хлопчика, але нiчого, й дiвчинка вдалася на славу, от вона їм усiм за нас i покаже! ), — мужчина вдається до останнього засобу — смертi, i це, нiкуди не дiнешся, переконує: ти наре‑штi остаточно стаєш по його сторонi.
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”
Приклад 2:
Кожен хоче сказати своє «за» або «проти», захищатись або нападати, вчепитись за груди, кинути його на землю, придавити коліном, душити. Знищити іншого, щоб врятувати себе.
— Домонтович В., “Доктор Серафікус”