Словник Української Мови
Буква
1. Філософська категорія, що виражає об’єктивний, необхідний і загальний зв’язок між явищами, за якого одне явище (причина) за певних умов зумовлює, породжує інше явище (наслідок).
2. У логіці та науці — принцип або закон, згідно з яким будь-яка подія, факт або стан має свою причину, що його обумовлює.
Приклад 1:
Такі властивості фізичного світу як сила, маса, простір, час, причинність є похідни- ми від комплексів відчуттів та їх функціональних зв’язків. Мета науки – опис фактів чуттєвого сприйняття, до яких пристосову- ється думка.
— Невідомий автор, “028 Dutkevich Tv Zagalna Psikhologiia Teoretichnii Kurs Tech”