1. Який стосується прибудови, призначений для неї або пов’язаний з процесом додавання нової частини до існуючої споруди.
2. (У граматиці) Такий, що виражає відношення приналежності, частини або ознаки до предмета, позначеного основним іменником, і вживається в конструкціях з прийменником “з” (рідше “від”, “у”) у значенні “той, що походить від чогось”, “утворений від чогось”. Наприклад: “прибудовна частина комплексу”, “прибудовний відмінок” (генітив).