прибог

1. У давньослов’янській міфології — другорядний, менш значущий бог, дух або міфічна істота, що підпорядковується верховному божеству.

2. У переносному значенні — людина, яка сліпо наслідує когось, визнає чийсь абсолютний авторитет і перебуває у повній залежності від нього (часто іронічно або зневажливо).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |