Словник Української Мови
Буква
1. Виготовляти нитку або пряжу з волокнистих матеріалів (вовни, бавовни, льону тощо) шляхом скручування їх на прядильному знарядді (прясці, веретені) або верстаті.
2. Перен., розм. Швидко бігти, рухатися, мчати (часто про транспортний засіб).
3. Перен., розм. Говорити щось швидко, беззупинно, а також говорити нісенітницю, балакати.
Приклад 1:
Молодиці на селі почали вставати вдосвіта прясти.
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”
Приклад 2:
«Постривай же, свекрухо, не буду я більше для твоєї панської шкури на тонке полотно прясти», — подумала Мотря, і з того часу вона стала прясти починки собі окремо та ховати в свою скриню. — Навіщо ти, Мотре, ховаєш починки в свою скриню?
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”
Приклад 3:
(Виймає з-за пояса кужілку і сідає прясти). VII Великий майдан з храмом посередині на чималому підвищенні.
— Котляревський Іван, “Енеїда”