проворкотітися

1. Пройти, просунутися крізь щось, подолати перешкоду, воркотячи, бурмочучи або висловлюючи невдоволення.

2. (переносно) Про звук або інформацію: ледве чутно пролунати, дійти до чиїхось вух, часто через перешкоди або небажання слухати.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: дієслово () |