Словник Української Мови
Буква
1. Мешканець провінції, особа, що живе не в столиці чи великому культурному центрі, часто з відтінком невисокої освіченості чи відсталості від сучасних тенденцій.
2. Заст. У Стародавньому Римі — житель завойованої провінції, який не мав прав римського громадянина.
Приклад 1:
Тільки міщух, глибокий провінціал. А може, почуває, що пер-шої-ліпшої хвилини я можу підійти й при всіх дати йому ляпаса за оті брехливі доноси, що він їх складав на мене до гестапо.
— Невідомий автор, “059 Liubchenko Agatangel”
Приклад 2:
Коли ж його стали допитувати, в чому справа, вiн тiльки й мiг вимовити: «провінціал». — Ну… добре!
— Невідомий автор, “192 Val Dshniepi Mikola Khvil Ovii”