Словник Української Мови
Буква
1. Прислівник, що означає відчуття фізичного або морального огиди, неприязні, відразливості; так, що викликає відразу, нудоту.
2. Прислівник, що вказує на дію, вчинок або ставлення, спрямовані проти когось або чогось; всупереч, наперекір.
3. Предикатив (безособове речення), що виражає стан огиди, нудоти або сильного невдоволення від чогось.
Приклад 1:
Куда глупое все то, что противно блаженной натурі?.. Боимся голода, не помня, что гаразда множайшіе умирают из пресыщенія.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
Але це так противно. Валентина згадувала яму, що бiля комуни, i черниць.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”
Приклад 3:
Iще було так противно. Пiдходила Варвара й питала: — Вiд кого ж ти, голубонько?
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”