протидіючий
[protɪdijut͡ʃɪj] Прикметник
Буква:П
Значення
-
Той, що чинить опір, протидіють кому-, чому-небудь; опозиційний, ворожий.
-
У хімії: речовина, що уповільнює або припиняє хімічну реакцію, поглинає вільні радикали; інгібітор, антиоксидант.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. протидіючий, р. протидіючого, д. протидіючому, з. протидіючого, о. протидіючим, м. протидіючім