Значення
-
У християнській богословській термінології — первісний, ідеальний стан людського тіла до гріхопадіння, що характеризувався безсмертям, нетлінням і підпорядкованістю духу.
-
У філософії та релігійних вченнях — духовне або ефірне тіло, первинна, дофізична форма існування людини або сутності, що передує матеріальному воплоченню.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. прототіло, р. прототіла, д. прототілу, з. прототіло, о. прототілом, м. прототілі, к. прототіло