Древослів

Словник Української Мови

протокол

[protokol] Іменник

Буква:П

Значення

  1. Офіційний документ, що фіксує хід обговорення, перебіг події або факт встановлення чогось, а також сукупність правил, норм, вимог щодо оформлення офіційних документів, проведення ділових зустрічей, дипломатичних заходів тощо.

  2. Управлінський чи дипломатичний документ, що фіксує досягнені домовленості, угоду між сторонами (наприклад, протокол наради, дипломатичний протокол).

  3. У комп’ютерних технологіях та телекомунікаціях — суворий набір правил, формалізований стандарт, що визначає порядок обміну даними між пристроями в мережі (наприклад, мережевий протокол).

  4. У науці, особливо в експериментальних дослідженнях, — детальний письмовий план (методика) проведення досліду, клінічного випробування тощо.

  5. У праві — процесуальний документ, що складається уповноваженою особою (слідчим, суддею, співробітником поліції) для фіксації фактів, дій або порушень (наприклад, протокол затримання, протокол слідчої дії).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. протокол, р. протоколу, д. протоколові, з. протокол, о. протоколом, м. протоколі, к. протоколе

Походження слова (Етимологія)

Слово «протокол» походить від пізньолатинського protocollum, що означало «перший аркуш (з клейкою позначкою) документа». Це, у свою чергу, походить від грецького πρωτόκολλον, утвореного з πρῶτος «перший» і κόλλα «клей». Спочатку так називали перший аркуш папірусу з позначкою про сплату податку, пізніше — офіційний запис, а в сучасній мові — офіційний документ, що фіксує перебіг подій або домовленостей.
Споріднені слова:документ, акт, резолюція

Більше записів