Словник Української Мови
Буква
1. (Про тканину, матерію) Такий, що має в своїй основі певний малюнок або візерунок, утворений у процесі ткацтва за допомогою ниток іншого кольору або фактури.
2. (Переносно) Насичений, переповнений чимось, що пронизує його основну структуру або сутність (наприклад, протканий світлом, протканий болем).
Приклад 1:
Протканий голчастим чорним насінням, клейкий будяковий пух поналипав на обіддя коліс, на дишла, на покинуту кінську упряж, на бойові козацькі лопати, що стирчали держаками з молочаю. Нишпорячи над возами, гибаючи хвостом, літала обліплена пухом сорока.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”