Словник Української Мови
Буква
1. Розташуватися, витягнувши тіло або частини тіла вздовж чогось або в певному напрямку; лягти, витягнувшись.
2. Розміститися, поширитися на певну відстань або площу; мати протяжність.
3. Протягнути руку або якийсь предмет, щоб дістатися до когось або чогось; дотягтися.
4. Перен. Напрямити, звернути до когось, чогось (погляд, думки тощо).
Приклад 1:
– Тепер дайте мені їсти, – сказа – ла і, станувши коло столу саме проти світла, закинула руки за голову й почала простягатися, як чинила се звичайно по довгій утомляючій грі… Ми піднялися, урадувані її сло – вами… Однак вона не вспіла ще до кі – нця простягнутися,- вигиналася якраз найвигідніше, – коли саме в тій хвилі розлігся з кімнати, в котрій стояв інструмент, стра – шенний лоскіт, а відтак слабий жалісний зойк струн… Вона струхліла.- Резонатор тріс! – крикнула Ганнуся.
— Невідомий автор, “038 Kobilianska Olga Valse Melancolique Klasika Ukrayinskoyi Lit”