Словник Української Мови
Буква
1. Зробити крок уперед або в певному напрямку; пересунутися, наблизитися.
2. Виступити, показатися на поверхні чогось (про щось, що було приховане).
3. (у спеціальному вжитку, про матеріал) Пропустити через себе вологу, рідину, залишивши на поверхні слід або пляму.
Приклад 1:
Се чисте горе: брат — пророк, сестра — пророчиця, нема де проступити у власнім домі за віщунством рідних. Ось ти взяла кужілку, се й гаразд, казати правду, дівчині се личить далеко краще, ніж пророча мова.
— Котляревський Іван, “Енеїда”