простояти

1. Перебувати у вертикальному положенні, знаходитися на ногах протягом певного часу.

2. Знаходитися, перебувати на якомусь місці, залишатися без руху або змін (про предмети, споруди тощо).

3. Бути невикористаним, бездіяльним, не функціонувати (про механізми, обладнання, підприємства).

4. Втратити час, марно пробути десь або чекаючи чогось.

5. (у сполученні з деякими іменниками) Витримати, виявити стійкість у чомусь, не зламатися під тиском.

Приклади вживання

Приклад 1:
Він міг простояти годину, добу й не помітити, як лине час. Накрапував дощик.
— Домонтович В., “Доктор Серафікус”

Частина мови: дієслово () |