1. Розлоге, багатослівне мовлення, часто з надмірним використанням філософських або високопарних висловів, яке може бути малосуттєвим або ускладненим для розуміння.
2. Пустопорожнє, незв’язне або безглузде базікання, патякання.
просторікування
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
І, осівши на узбіччі, кидає навздогін караванові глузливі просторікування, вдає, ніби раніше піддавався омані, а от тепер тверезодумний і нормальний, як усі. І падають від нестачі корму верблюди, падають від хвороб та утоми погоничі.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Частина мови: іменник (однина) |