1. (у філософії, особливо в контексті творчості Григорія Сковороди) Власна назва філософського поняття, що означає внутрішнє, духовне самопізнання людини, звернення до власного серця (“мікрокосмосу”) для пошуку істини та Бога, які, за вченням, містяться всередині самої людини, а не в зовнішньому світі (“макрокосмосі”).
2. (переносно, книжн.) Глибоке роздумування, медитація, поглиблення у власну внутрішню сутність з метою самопізнання або пошуку відповідей на важливі життєві питання.