просторіччя

[prostorit͡ʃt͡ʃjɑ] Іменник

Буква:П

Значення

  1. Розмовний варіант літературної мови, що характеризується нестрогою нормованістю, спрощенням, елементами діалектної та професійної лексики, і вживається переважно в невимушеному повсякденному спілкуванні.

  2. Сукупність мовних явищ (слів, виразів, форм, вимов), що належать до такого розмовного варіанту та відходять від норм літературної мови, але не є грубими порушеннями цих норм.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. просторіччя, р. просторіччя, д. просторіччю, з. просторіччя, о. просторіччям, м. просторіччі, к. просторіччя

Більше записів