1. Дуже простий, елементарний, що не має жодних ускладнень, прикрас чи особливостей; найпростіший.
2. (про людину) Невибагливий, невигадливий, позбавлений претензій; також обмежений, примітивний.
простісінький
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Хіба це не простісінький егоїзм?.. Та що ж ви мовчите, як у рот води набрали, Ганно Володимирівно?!
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: прикментик () |