Значення
-
У філософії та літературознавстві — художній прийом або концепція, що полягає в наданні неживим предметам, абстрактним поняттям або силам природи рис людської особистості, внутрішнього світу, голосу або поведінки; втілення, персоніфікація.
-
У релігійному та міфологічному контексті — уявлення божества, духу або вищої сили в антропоморфній, людськоподібній формі; наділення їх конкретним образом, характером або іменем.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. просоподібність, р. просоподібності, д. просоподібності, з. просоподібність, о. просоподібністю, м. просоподібності, к. просоподібносте