1. Розділ мовознавства, що вивчає ритмічну, висотну та тембральну організацію мовлення, його інтонаційні, мелодичні та акцентні характеристики.
2. Сукупність ритміко-інтонаційних засобів мови, таких як наголос, тон, темп, пауза, що формують її мелодичний рисунок.
3. У віршознавстві — вчення про метричну організацію вірша, система правил віршування, що охоплює поняття розміру, ритму, строфи.