1. Власна назва села в Україні, розташованого в Овруцькому районі Житомирської області.
2. (заст. та діал.) Те саме, що про́слід — слід, відбиток, залишений кимось або чимось; колія, пройдений шлях.
Словник Української Мови
Буква
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Овруцькому районі Житомирської області.
2. (заст. та діал.) Те саме, що про́слід — слід, відбиток, залишений кимось або чимось; колія, пройдений шлях.
Приклад 1:
Та люта пожежа іще не зовсім загладилась: куди не кинь оком, усюди виден був по їй прослідок. На коморах, на станях, на огорожах, поміж свіжим деревом чорніють колодки, а інде гарний колись сад стоігь пустирем незагороджений; на спустошалому дворищі стирчать тілько печі да ворота; а де чи ділованнє, чи щит над ворітьми, чи яка хоромина, то все те нове, іще й дерево не посиніло.
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”