прослідок

1. Власна назва села в Україні, розташованого в Овруцькому районі Житомирської області.

2. (заст. та діал.) Те саме, що про́слід — слід, відбиток, залишений кимось або чимось; колія, пройдений шлях.

Приклади вживання

Приклад 1:
Та лю­та по­же­жа іще не зовсім заг­ла­ди­лась: ку­ди не кинь оком, усю­ди ви­ден був по їй прослідок. На ко­мо­рах, на ста­нях, на ого­ро­жах, поміж свіжим де­ре­вом чорніють ко­лод­ки, а інде гар­ний ко­лись сад стоігь пус­ти­рем не­за­го­род­же­ний; на спус­то­ша­ло­му дво­рищі стир­чать тілько печі да во­ро­та; а де чи діло­ваннє, чи щит над ворітьми, чи яка хо­ро­ми­на, то все те но­ве, іще й де­ре­во не по­синіло.
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”

Частина мови: іменник (однина) |