1. (від дієслова “проронити“) Такий, що був випадково впущений, втрачений або витів з рота (про рідину, сльози, слова тощо).
2. (переносне значення) Такий, що був ледве помітно виявлений, проявлений (про почуття, думку, намір).
Словник Української Мови
Буква
1. (від дієслова “проронити“) Такий, що був випадково впущений, втрачений або витів з рота (про рідину, сльози, слова тощо).
2. (переносне значення) Такий, що був ледве помітно виявлений, проявлений (про почуття, думку, намір).
Відсутні