Словник Української Мови
Буква
1. (від дієслова “проронити“) Такий, що був випадково впущений, втрачений або витів з рота (про рідину, сльози, слова тощо).
2. (переносне значення) Такий, що був ледве помітно виявлений, проявлений (про почуття, думку, намір).