проречисто

1. (у лінгвістиці) Стосовно до проречи — мови, що є попередницею інших споріднених мов або діалектів; у спосіб, властивий проречі.

2. (у ширшому вживанні) Стосовно до первинної, найдавнішої форми мови чи мовної одиниці; первісно, архаїчно.

Приклади вживання слова

проречисто

Приклад 1:
Я не буду входити в сю другу теорію принципіально: свої гадки про неї я висловив уже по появі першого начерку праці ак[адеміка] Шахматова, і по виході її нової, поправнішої редакції я лишаюся при давнішій гадці — що вона при ближчім переведенні стрічається з фактами, які їй рішучо противляться й проречисто доводять, що політичним групуванням і комбінаціям тих часів ніяк не можна признавати такого незвичайного впливу на сформування східнослов’янських народностей. Я спинюся тільки на тих точках, де д. Шахматов ставить нові конкретні тези щодо розміщення східнослов’янських племен і їх групування.
— Невідомий автор, “135 Vibrani Statti Mikhailo Grushievs Kii”