1. (у лінгвістиці) Стосовно до проречи — мови, що є попередницею інших споріднених мов або діалектів; у спосіб, властивий проречі.
2. (у ширшому вживанні) Стосовно до первинної, найдавнішої форми мови чи мовної одиниці; первісно, архаїчно.
Словник Української Мови
Буква
1. (у лінгвістиці) Стосовно до проречи — мови, що є попередницею інших споріднених мов або діалектів; у спосіб, властивий проречі.
2. (у ширшому вживанні) Стосовно до первинної, найдавнішої форми мови чи мовної одиниці; первісно, архаїчно.