Словник Української Мови
Буква
1. (про музичний твір) У спосіб, що характеризується наявністю пронизуючих, різких звуків або тембрів, які створюють відчуття гостроти, напруженості або емоційної глибини.
2. (перен., про враження, почуття) Так, що проникає глибоко, різко відчувається, залишаючи сильний емоційний слід; проймаюче, болюче гостро.
Приклад 1:
Голосно й гучно стугонить саме-но полум’я, та тріскотить солома, та якісь білі птахи пронизувато скиглять, крутячись понад пожежею, та посмалений віл жалісно реве, а більш усього ота несамовита дівка розтинає повітря своїми страшенно дикими викриками та цапиним верещанням. Андрієві меркнуло в очах.
— Тютюнник Григорій, “Вир”