1. (діал.) Похмура, дощова погода; сльота, мряка.
2. (діал.) Важке, похмуре настроєння; нудьга, журба.
3. (діал.) Неохайна, нечепурна людина; брудна або розхрістана особа.
проноза
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Уже троянці вгамовались, Могоричу всі потягли; І, мов меньки, повивертались, Безпечно спати залягли; Аж ось поромщик їх, проноза, На землю впав, як міх із воза, І, мов на пуп, репетовав: «Пропали всі ми з головами, Прощаймось з тілом і душами, Остатній наш народ пропав. Заклятий острів перед нами, І ми його не минемо, Не пропливем нігде човнами, А на йому пропадемо; Живе на острові цариця Цірцея, люта чарівниця І дуже злая до людей: Які лиш не остережуться, А їй на острів попадуться, Тих переверне на звірей.
— Самчук Улас, “Марія”
Частина мови: іменник (однина) |