пролетаризація

1. Соціально-економічний процес, внаслідок якого широкі верстви населення (дрібні власники, ремісники, селяни тощо) втрачають засоби виробництва та перетворюються на пролетарів — найманих робітників, що живуть продажем своєї робочої сили.

2. У ширшому значенні — процес збіднення, зниження соціального статусу та рівня життя певних груп населення, що призводить до їх перетворення на малозабезпечену, економічно залежну соціальну категорію.

Приклади вживання

Приклад 1:
Шкода, що не поголився, — занадта пролетаризація часом невигідна. І шкода, що навусника викинув, не вуса, а якесь рябе пір’я стирчить.
— Винниченко Володимир, “Записки кирпатого Мефістофеля”

Частина мови: іменник (однина) |