Значення
-
Прохібітив — власна назва, що позначає одну з двох основних категорій модальності в лінгвістиці, яка виражає заборону, недопустимість або неможливість дії (на противагу пермісивові, що виражає дозвіл).
-
Прохібітив — у мовознавстві: модальне значення або форма мови (часто дієслівна), що служить для вираження заборони щось робити (наприклад, форма наказового способу з часткою “не”).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. прохібітив, р. прохібітива, д. прохібітивові, з. прохібітив, о. прохібітивом, м. прохібітиві, к. прохібітиве