Значення
-
Хронічна інфекційна хвороба, що вражає шкіру, периферійні нерви, слизові оболонки та внутрішні органи, спричинена мікобактерією Mycobacterium leprae; лепра.
-
Переносно: щось дуже шкідливе, отруйне, що роз’їдає, руйнує або псує когось або щось (наприклад, моральну проказу суспільства).
-
Застаріле: тяжка, відразлива хвороба взагалі; часто як лайливе слово.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. проказа, р. прокази, д. проказі, з. проказу, о. проказою, м. проказі, к. проказо
Походження слова (Етимологія)
Слово «проказа» походить від праслов’янського *prokaza, яке пов’язане з дієсловом *prokaziti (знищити), утвореним за допомогою префікса *pro- від *kaziti (казити, псувати). Спочатку воно означало «знищення, псування», а згодом набуло значення «хвороба, що псує тіло» (лепра), а також «підступ, злочин, шкода». Споріднені слова в інших слов’янських мовах (болгарське, сербохорватське, польське, чеське) зберігають подібні значення: перешкода, завада, злочин, хитрість.