Словник Української Мови
Буква
1. Хронічна інфекційна хвороба, що вражає шкіру, периферійні нерви, слизові оболонки та внутрішні органи, спричинена мікобактерією Mycobacterium leprae; лепра.
2. Переносно: щось дуже шкідливе, отруйне, що роз’їдає, руйнує або псує когось або щось (наприклад, моральну проказу суспільства).
3. Застаріле: тяжка, відразлива хвороба взагалі; часто як лайливе слово.
Приклад 1:
Тоді зринало обличчя його заплаканої, непритомної матері, й йому видавалося, що його ноги підгинаються і він стає на коліна, він заламує руки і невисловлена ніколи розпачлива молитва несамовито видирається йому з горла, наперекір глуздові, наперекір свідомості, проривається з невідомих глибин, як колись у дитинстві…Молитва про те, щоб його минуло найстрашніше… А найстрашнішим є безмежне падіння і морок вічного позорища, загин того, на чому трималося його серце й від чого світ завжди був ясний… Тоді прийде темрява й душу вкриє проказа — проказа презирства до самого себе, незнищима, непоправна, безвихідна… Йому хотілося кричати, благаючи невідомо кого… Матір! Свою матір!..
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”