Словник Української Мови
Буква
Рід трудової діяльності людини, що вимагає певних знань, умінь і навичок, засвоєних у результаті спеціальної підготовки (навчання, практики) і є, як правило, джерелом існування.
Сфера занять, пов’язаних з такою підготовкою; спеціальність.
Розм. Про будь-який постійний вид занять, діяльності.
Приклад 1:
Вельми престижною була в Месопотамії професія баби- повитухи (шумери називали її «Та, хто знає материнське лоно»). Баба-повитуха, можна сказати, була спеціалістом на всі руки.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”
Приклад 2:
Я іноді й не хочу нічого справді образливого сказати тому, з ким балакаю, — а слухачеві з мого тону здається, ніби я аж киплю ненавистю проти нього… Що й ви своєю дорогою наказали мені сьогодні дечого дуже образливого, на це я не хочу вже звертати уваги, бо ви сьогодні не в гуморі… а хочу тільки, щоб ви на мене за мої слова не сердилися… Не треба нам сваритися… Нехай собі й не багато буде в нас спільних поглядів, все ж не сварімося більше, живімо між собою мирно… Та й чогось спільного між нами є далеко більше, ніж могло б здаватися, бо хоч наші науки й не однакові, тільки ж професія в обох нас більше-менше однакова; ми — кабінетні вчені. Через те психіка в нас повинна бути не дуже одмінна… і знайти modus vivendi[44] нам, мабуть, що не важко… Та Володимир зовсім не захотів стільки великодушності, щоб скласти ціну примиренній мові Лаговського.
— Тютюнник Григорій, “Вир”