Словник Української Мови
Буква
1. Властивість або якість продажної людини; готовність діяти з корисливих мотивів, порушуючи принципи чесності та обов’язку, часто задля отримання вигоди, хабаря або в угоду з кимось.
2. Моральний стан, поведінка або дії, що характеризуються зрадою інтересів суспільства, держави, ідеї тощо заради особистої матеріальної або іншої вигоди.
Приклад 1:
А ще більше не знає він, що «жива» церква, то церква, якою справжні служителі Бога погорджують за її продажність і загравання з лукавим; на його думку, всі однакові. Петровський нічого не сказав на це, лише очі його наповнилися глибоким смутком.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”