прочанка

1. Жінка, яка здійснює паломництво (прощу) до святих місць, християнських святинь з релігійною метою.

2. Уживається також у ширшому значенні: жінка, яка подорожує з благочестивою метою, часто на довгі відстані, відвідуючи храми, монастирі чи місця, пов’язані з релігійними подіями чи шануванням святих.

Приклади вживання

Приклад 1:
— Якщо Горопець належить тобі, — сказала одна прочанка, — то тільки тобі одній він вкаже, куди не треба йти.
— Малярчук Таня, “Згори вниз”

Частина мови: іменник (однина) |