Словник Української Мови
Буква
1. Голова церковного братства в Україні XVI–XVIII століть, який обирався з міщан або козаків і відповідав за господарські та адміністративні справи братства, а також за збереження його майна.
2. У західних областях України — неофіційна назва помічника настоятеля (пароха) римо-католицької парафії (курата, вікаря), а також, у побуті, інколи й самого настоятеля.
Приклад 1:
Пробощ — єзуїтська фігура. Домаха — господиня стара при будинку.
— Невідомий автор, “103 Obloha Bushi Bohdan Khmelnytskyi”
Приклад 2:
Вихід XI Єлена, Барабаш, Чаплінський, джура, пробощ і перші. Єлена (входить з дверей на рундук).
— Невідомий автор, “103 Obloha Bushi Bohdan Khmelnytskyi”
Приклад 3:
Пробощ Пан вчинити може Послугу нам, ойчизні… Чаплінський В чім же річ? Пробощ Одбить у сивого красуню… Чаплінський Moge?
— Невідомий автор, “103 Obloha Bushi Bohdan Khmelnytskyi”