Значення
-
Випадок, подія або рішення, що має місце в минулому і може служити зразком, прикладом або виправданням для аналогічних дій чи рішень у майбутньому.
-
У праві: рішення суду з конкретної справи, яке є обов’язковим зразком для подальшого розгляду аналогічних справ у судах тієї ж або нижчої інстанції (характерно для системи common law).
-
Перший або попередній випадок чогось, що створює традицію, звичай або може бути використаний як аргумент.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. прецедент, р. прецеденту, д. прецедентові, з. прецедент, о. прецедентом, м. прецеденті, к. прецеденте
Походження слова (Етимологія)
Слово «прецедент» походить з французької мови, де précédent означає «попередній». Французьке слово, своєю чергою, походить від латинського praecedens, що означає «той, що йде попереду». Це дієприкметник від дієслова praecedo — «іду попереду, передую», утвореного з префікса prae- («перед-») та дієслова cedo («іду»). Таким чином, прецедент — це випадок, який стався раніше і слугує прикладом для подібних ситуацій у майбутньому.