претор

1. У Стародавньому Римі — вища посада, державна магістратура; особа, що обіймала цю посаду, спочатку мала верховну цивільну та військову владу, а згодом головним чином здійснювала судові функції.

2. У сучасному контексті — назва судді або іншої судової посади в деяких країнах (наприклад, в Італії).

Приклади вживання

Приклад 1:
Навколо нас — кати і кустодії, Синедріон і кесар, і претор. Це долі нашої смутний узор, Для нас пересторогу півень піє, Для нас на дворищі багаття тліє, І слуг гуде архиєрейський хор.
— Зеров Микола, “Камена”

Частина мови: іменник (однина) |