1. Який висуває претензії, вимагає чогось для себе; пов’язаний з претензіями.
2. Який прагне викликати враження чимось вишуканим, особливо витонченим, але часто без смаку; нарочито ускладнений, манірний.
Словник Української Мови
Буква
1. Який висуває претензії, вимагає чогось для себе; пов’язаний з претензіями.
2. Який прагне викликати враження чимось вишуканим, особливо витонченим, але часто без смаку; нарочито ускладнений, манірний.
Приклад 1:
Вже з самих риштовань пробивався претензійний розмах будівничого, що замірився на високу скалу. В місті була, либонь, житлова криза, — на руїнах колишньої церкви стояли величезні брезентові намети, мов колосальні киргизькі юрти, і там жили якісь люди; це там, зразу біля Амуру, і це на 50-ступневому морозі… Хлопці оглядали розкішні вітрини гастроному з усіма шедеврами всесоюзного Нархарчопрому: вином, консервами, шинкою, ковбасами, шоколадою, цукерками в станіолі і без станіолю.
— Невідомий автор, “012 Bagrianii Ivan Tigrolovi”