Словник Української Мови
Буква
1. (заст.) Дуже мило, надзвичайно приємно; у значенні прислівника, що виражає високий ступінь ознаки.
2. (рідк.) Уживається як частина власної назви або терміна, що позначає щось надзвичайно миле, привабливе (наприклад, у літературних творах, назвах).
Приклад 1:
Суевѣріе раздражило премило-серднаго кесаря Тіта: будьто бы Бібліа не велѣла смирятися пред царями. А сіе же то самое с полом земным сравнило іерусалимскія стѣны.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”