Словник Української Мови
Буква
1. Найвища, глибока мудрість, що ґрунтується на великому досвіді, знаннях і проникненні в суть явищ; надзвичайна розумність.
2. У релігійному, зокрема біблійному, контексті — божественна, абсолютна мудрість, що є атрибутом Бога або дається як дар від Бога.
3. (у множині, застаріле) Глибокомудрі міркування, складні науки або знання.
Приклад 1:
Сковорода всіляко підносить премудрість та істину як основу спокою, щастя, блаженства окремої людини і цілих народів. 7 Трудно неоцѣненное сіе сокровище проникнут ь…— Це міркування певною мірою суперечить висловлюванню, яким починається «Преддверіе».
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”