Словник Української Мови
Буква
1. Невелика музична пієса вільного побудови, часто імпровізаційного характеру, що може виконуватися як самостійний твір або служити вступом до основної частини більшого твору (наприклад, фуги, сюїти).
2. Вступна частина, початок чого-небудь, що передує основним подіям або діям; пролог, вступ.
Приклад 1:
Це була прелюдія… Потім якийсь мелодійний жіночий голос по-англійськи заспівав, приграваючи собі на піаніно, японську пісню про золоту рибку «A goldfisch swam in a big glass bowl». В басейні рибка жила золота, У гарнім басейні склянім… Офіцер із далеких заморських країв, Їй здавалось, так само її полюбив, Як вона упадала за ним: Адже щодня в басейн скляний Кришив щонайлуччого хліба він їй.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 2:
Ласкавий тон — це зловісна прелюдія. А може, тому це, що в кімнаті присутній Фрей і нач.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”