Словник Української Мови
Буква
1. Вища духовна особа в католицькій церкві, що обіймає значну адміністративну посаду (наприклад, єпископ, архієпископ, кардинал).
2. Почесний титул деяких католицьких священиків, які належать до папської курії або мають особливі заслуги.
3. У широкому вжитку — представник вищого духовенства в християнських церквах.
Приклад 1:
Тим образились другі гості, а найбільше поляк гр[аф] Дзялинський, делегат познанського «Towarzystwa Przyjaciol Nauk», і католицький прелат Дудик з Моравії. Вони заявили предсідателю гр[афу] Уварову і ген[ерал]-губернатору кн[язю] Дондукову-Корсакову, що виїдуть з Києва і оголосять протест, коли їм не буде сатисфакції проти обіди, що наніс Головацький полякам як нації і римсько-католицькій церкві.
— Невідомий автор, “171 Avstro Rus Ki Spomini 1867 187 Mikhailo Draghomanov”