1. Надмірна, часто наївна віра в добро, красу та високі ідеали, що супроводжується відірваністю від реальності та практичних життєвих обставин; схильність до ідеалізації.
2. (заст.) Високе, благородне душевне благородство, пов’язане з чистими, високими помислами та почуттями.