пред’явлення

1. Дія за значенням дієслова «пред’являти»; надання чогось для огляду, перевірки, ознайомлення або як доказ.

2. Офіційне чи формальне пред’явлення вимоги, претензії, обвинувачення або іншого документу, що має правові наслідки.

3. У юридичній практиці: офіційне вручення або демонстрація документа, особи чи речового доказу уповноваженій особі (наприклад, слідчому, суду) у встановленому законом порядку.

Приклади вживання

Приклад 1:
Замість пред’явлення продавцеві вищевказаних вимог, згідно ст. 708, 715 і 716 ЦК, покупець має право пред’явити продавцеві інші претензії, що виникають з передачі товару неналежної якості.
— Малярчук Таня, “Згори вниз”

Частина мови: іменник (однина) |